Тетяна Павлівна Неліна – працювала редактором видавництва «Освіта» та редактором відділу мовознавства журналу «Дивослово», педагог, відмінник освіти, автор  понад 100 публікацій та збірки «Сучасні казки». Тетяна Павлівна – член національної спілки журналістів  України. За громадську роботу нагороджена грамотою та іменним годинником мера Києва. Проте найбільшою нагородою за своє життя вважає свою родину. У вільний час пише вірші, також вона шанувальниця народних вишивок та петриківського розпису. ЇЇ оселя прикрашена колоритними орнаментами, які дарують частинку української душі.  А від кожного мазка в її мальовках – оживають квіти.

Анатолій Аркадійович Желтоножко - лауреатом Державної премії України в області науки та техніки, доктортехнічних наук, професор.

Ніна Іванівна Пурига – вчитель початкових класів з 42 річним стажем роботи, вчитель-методист, ветеран праці, відмінник освіти. Вона вважає, що в першу чергу вчитель повинен любити дітей і щоб діти полюбили його взаємно. Вона пишається своїми вихованцями та вважає роботу з дітьми – найкращими роками за час своєї діяльності. Ніна Іванівна заміжня, незабаром святкуватиме золоте весілля. Вона вважає, що запоруко тривалого шлюбу є кохання, відданість та терпіння. Має сина, двох онучок та правнучку, які її дуже люблять. Дбайлива господиня, вона найбільше полюбляє працювати на городі, пекти запашні пироги та співати.

Валентина Григорівна Семенко – вчитель-методист вищої категорії, відмінник освіти, переможець районного конкурсу «Учитель року 2004» з біології. Загальний педагогічний стаж роботи Валентини Григорівни – 45 років, за час своєї педагогічної діяльності вона була відзначена великою кількістю різноманітних нагород. За свою сумлінну роботу у1997 році отримала звання Соросівського вчителя (Лауреат премії Фонду Сороса серед вчителів середніх загальноосвітніх закладів). Вона навчала дітей, що саме біологія допоможе їм відчути навколишній світ, і що доторкатися до живого потрібно серцем. Як педагог вона вважає найголовнішим виховати у дитині доброту, щирість, любов до природи, адже якщо дитина буде відноситись з добротою до всього живого - то вона буде доброю і до людей.Валентина Григорівна - любляча мати, вона пишається своїм сином Володимиром та підтримує з ним теплі стосунки. У вільний час Валентина Семенко любить вишивати, вирощувати квіти та займатись городом на присадібній ділянці.

Володимир  Голован – краєзнавець, керівник туристичного клубу, підприємець у сфері туризму, відзначений Державною службою туризму і курортів. Адже Володимир Васильович – ентузіаст, який  сприяє розвитку вітчизняного туризму, тому відзначений великою кількістю нагород та грамот. Будучи керівником туристичного клубу «Едельвейс», він завжди казав дітям, що  для того, щоб полюбити рідний край по-справжньому - треба пізнати його. Володимир Васильович залучав дітей до історії рідного краю. Його вихованці в спортивному туризмі мають високі досягнення, про походи клубу неодноразово писали у пресі. На цей час Володимир – керівник туристичного гуртка Краснохутірської школи-інтернату, для того, щоб вести гурток для цих дытей більше ніж за 50 кілометрів, бо робота з дітьми приносить йому справжнє душевне задоволення.

Сергій Євгенійович Артюх – заступник військового комісару Новгород-Сіверсько-Семенівського об’єднаного районного військового комісаріату. Він проходив службу на посаді заступника командира авіаційного полку в радянській та українській армії. 26 календарних років свого життя Сергій Артюх присвятив військовій справі, а його пільгова вислуга – 41 рік. Вважає, що авторитет вертольотчик здобуває лише завдяки досвіду та високому рівню військової підготовки, а запорукою успіху будь-якого чоловіка є надійний тил. Сергій Євгенійович одружений, його дружина Людмила Анатоліївна, з якою вони в шлюбі вже 28 років, була поруч з ним ще з шкільних років та завжди підтримувала в роки служби. А їхній син Артем з дитинства бачив армію «зсередини», тому обрав собі професію з сфери економіки та фінансування, яка не пов’язана з військовою справою. Сергій Євгенійович пишається своїм сином, та зазначає, що все одно, після закінчення Ірпінської податкової академії і одного року роботи за спеціальністю, його син вирішив піти до армії на строкову службу, яку проходив в місті Чернігів у полку зв’язку.

Ада Данилівна В’язовська – старший вчитель початкових класів з 40 річним педагогічним стажем. Ветеран праці, за свою сумлінну роботу вона була відзначена Орденом «Знак пошани» та великою кількістю різноманітних нагород. За роки своєї педагогічної діяльності Ада Данилівна виховала не одне покоління дітей, багато з яких також присвятили себе педагогіці. Вона вважає, що вчитель повинен дитині прищепити любов до Батьківщини, привити повагу до старшого покоління та ввічливість. Ада В’язовська – дбайлива любляча мати та бабуся, у неї велика родина – донька Тетяна, 5 онуків і 4 правнуки. Вона також гарна господиня,  у вільний час полюбляє готувати, вирощувати квіти та займатись рукоділлям.

Надія Михайлівна Крутенко – акушер-гінеколог вищої категорії з 35річним стажем. 17 років в акушерсько-гінекологічній службі працює завідуючою відділення. Професію вважає своєю долею, бо народилась в день Казанської літньої. Кредо її діяльності: «Здорова мати – здорове дитя».

Вона вважає, що головне для лікаря – професіоналізм та самовдосконалення.

Надія Михайлівна заміжня, живе в шлюбі вже 32 роки. ЇЇ сім’я – династія лікарів: чоловік Михайло Іванович – офтальмолог, а старший син -30річний Максим – стоматолог. Лише молодший син – 27річний Денис пов’язав долю з юриспруденцією.  А наймолодший член родини – 7річний онук Дмитро з вибором професії ще не визначився.

Надія Михайлівна – дбайлива господиня, у вільний час полюбляє готувати та вирощувати квіти. Вважає, що її дім – це її фортеця, в якій повинно бути затишно  та тепло.

Анатолій Михайлович Федірко – заслужений вчитель України 1992р., голова Новгород-Сіверської районної організації Національної спілки краєзнавців України, член редколегії журналу «Історія в школах України». Він є учасником і організатором історико-генеологічних читань, науково-практичних краєзнавчих конференцій. Автор багатьох наукових досліджень, пов’язаних з історією Новгород-Сіверщини, зокрема навчального посібника «Рідний край.Новгород-Сіверщина». За свою діяльність був відзначений великою кількістю різноманітних нагород. Анатолій Михайлович одружений, живе в шлюбі вже 44 роки, вважає, що найголовніше в родині – взаєморозуміння. Має доньку Олену та двох онуків: Олексія та Світлану, які є його відрадою.

Віктор Балабко – тренер-викладач з боксу, керівник спортивного клубу «Лідер», кандидат в майстри спорту з боксу, його тренерський стаж – 8 років. Вихованці Віктора Балабки ставали переможцями Всеукраїнських турнірів, Чемпіонатів України, були учасниками Чемпіонату Європи. Він  вважає, що бокс – це все його життя, проте його життя не лише бокс. Адже важливе місце в його житті займає родина. Віктор одружений та має двох дітей: 10річного сина Богдана та 3хрічну Стефанію, яка є головним натхненням тренера.

Віра Мокрякова – вчитель-методист вищої категорії, відмінник освіти, лауреат обласного конкурсу «Учитель року – 96» з історії.  Директор Новгород-Сіверської гімназії №1 ім. Бориса Майстренка, на адміністративній посаді працює з 99 року. Загальний педагогічний стаж роботи Віри Петрівни 34 роки. Як педагог вона вважає найголовнішим виховати у дитині людину та сформувати громадянську позицію, а я к директор – розуміти і вчителя, і дітей та надавати свободу творчості. Віра Мокрякова все життя працює над розвитком логічного мислення учнів, майже щороку її учні стають переможцями 3го обласного етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з історії. За роки перебування Віри Петрівни на посаді директора Новгород-Сіверська гімназія незмінно перебуває в десятці кращих навчальних закладів Чернігівської області. А останні 3 роки займає перші позиції за кількістю переможців обласних олімпіад серед всіх шкіл області. Віра Петрівна заміжня, любляча мати 2х доньок. У вільний час захоплюється вирощуванням квітів.

Павло Провозін - почесний працівник туризму України,  старший науковий співробітник Краєзнавчого відділу музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім» з 52річним стажем роботи. 33 роки Павло Володимирович займається науково-дослідницькою роботою, пов’язаною з історією рідного краю. Його архів складає більше 700 папок. Він провів близько 3500 екскурсій,  випустив більш як 260 публікацій з історії рідного міста. Його життєве кредо «Хто не знає своєї історії, у того немає майбутнього». Пишаючись Новгородом-Сіверським він забрав кілька тисяч біографій талановитих земляків у своїй книзі «Крізь віки». Ще одне захоплення Павла Провозіна – волейбол, з цього виду спорту він має 1й розряд. Найбільше Павло Володимирович полюбляє подорожувати, бо завдяки туризму він має можливість доторкнутись до історії та зібрати свідчення-спогади різних людей.

Лариса Крупельницька – вчитель початкових класів з 32річним педагогічним стажем. Переможець обласного фестивалю-конкурсу «Жінка року – 2008» в Чернігівській області в номінації «Сіячі доброго, мудрого та вічного». На першому місці для неї завжди робота, адже діти – це її життя. Найголовнішим вважає виховати у дитині людяність, навчити поважати людей та цінувати дружбу. Лариса Олександрівна урізноманітнює навчальний процес дітей використовуючи нестандартні методи: уроки у формі гри та театральну педагогіку. Вона постійно проводить з дітьми цікаві заходи та їздить у подорожі. Лариса Крупельницька заміжня, живе в шлюбі вже 35 років, має сина. Вважає, що запорука сімейної злагоди – це любов та взаєморозуміння у родині.

Євген Бурико – активний молодий чоловік, який бере участь у найрізноманітніших сферах життя міста Новгород-Сіверський. Організатор мотофестивалів «Княжий град», мотокросу «Князі в грязі» та подорожей Україною, більярд-турнірів та музично-тематичних вечорів. Він неодноразово був нагороджений за участь у різноманітних змаганнях та конкурсах. Також Євген шанує спадщину рідного краю, тому є учасником громадської організації «Княжий град» та очолює товариство з охорони пам’ятників історії та культури. До складної ситуації, що склалась на сході України,  Євген також не зміг залишитись байдужим та долучився до волонтерського руху, аби допомагати воїнам в АТО. Вважає, що найголовніше в житті займатись улюбленою справою, яка приносить задоволення. Євген - гарний батько, який виховуває доньку та сина,  незважаючи на постійну зайнятість, він приділяє багато уваги дітям та вважає, що їм необхідно подавати власний приклад, хоче щоб діти також вели активний та здоровий спосіб життя.

Ольга Дворська – вчитель вищої категорії з 43 річним педагогічним стажем, переможець районного конкурсу «Учитель року – 2000» з математики. Представляючи Державну гімназію  ім. Костянтина Дмитровича Ушинського  в 2001 році на обласному рівні вона гідно посіла 3 місце серед вчителів з математики.  Кредо її педагогічної діяльності « Моя гордість – мої учні». Ольга Василівна вважає, що  головне завдання вчителя – бути фахівцем високого рівня, постійно займатись самоосвітою та прагнути до знань. Завдяки організаторським здібностям та любові до співу вона є учасником самодіяльних ансамблів. У вільний час Ольга Дворська любить вирощувати квіти та займатись городом на дачі. Любляча мати, вона пишається своєю донькою Іриною, з якою в неї дружні теплі стосунки, засновані на підтримці та взаєморозумінні.

Василь Юдицький – розумний хазяїн та вправний селянин, що має вроджену любов до рідної землі-годувальниці та переданий прадідами хист вміло господарювати. Наприкінці 20го століття, коли в Україні припинила своє існування велика кількість колгоспів, селянам саме працьовитість допомогла зберегти господарство. Мешканці села Лісконоги в Н-С районі, довірили господарювати на пайових землях Василю Юдицькому. Завдяки підтримці односельців та набутому власному досвіду, Василь Федосович взяв на себе відповідальність підняти господарство та не дати загинути селу, зберегти робочі місця. Лісконогівські ентузіасти, покладаючись на власні сили, та маючи лише 3х коней - відродили с/г. Кінь став символом села. Сьогодні товариство «Переможець» виправдовує свою назву, адже має  вже 60 коней і більше 500 голів великої рогатої худоби. Значний внесок у розвиток агропромислового виробництва оцінили не лише мешканці Н-Сіверщини, а й держава, якою було присвоєно звання заслуженого працівника с/г України Василю Юдицькому.Василь Федосович – розумний і мудрий чоловік, який не зважаючи на досягнення у с/г залишається скромною людиною. Чудовий батько трьох синів, гарний чоловік та дідусь десятьох онуків.

Олена Кочура вже 5 років працює суддею Новгород-Сіверського районного суду, для неї суддівство -  покликання душі. До цього тривалий час була секретарем судових засідань та помічником судді в Києві. Найбільша кількість сертифікатів серед суддівського корпусу будь-якого рівня в Чернігівській області засвідчують про постійне підвищення професійного рівня.  Олена Олексіївна відвідує навчальні семінари, що проводяться Національною школою суддів України, Радою Європи, представництвом ОБСЄ. Її робоче кредо: ввічливо та уважно слухати, мудро та розумно відповідати, тверезо приймати обґрунтоване незалежне рішення.  Вважає, що найголовніше для судді – керуватись внутрішнім переконанням, бачити у обвинуваченому в першу чергу людину.